ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

МИТРОПОЛИТА МОГИЛІВ- ПОДІЛЬСКОГО ТА ШАРГОРОДСЬКОГО АГАПІТА

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним чадам МОГИЛІВ- ПОДІЛЬСЬКОЇ єпархії.

Дорогі браття і сестри!

Христос Воскрес!

Свята Церква прославляє Воскресіння Христове в усі неділі церковного року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наше серце наповнюється особливою радістю, тому що пасхальна подія є головною і основною в житті кожного православного християнина. Воскресіння Христове впевнює нас в тому, що існує вічне життя.

Сьогодні й напередодні кожної неділі ми співаємо: «Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу». Ми бачимо Воскресіння Христове очима нашої віри, ми відчуваємо його нашим серцем. І не тільки очима віри ми бачимо Воскреслого Господа, але й очима апостолів, жінок -мироносиць і тих послідовників Господа, які були з Воскреслим Христом віч-на-віч, розмовляли з Ним, приймали з Його рук їжу, доторкалися до Нього.

Через тих, хто безпосередньо бачив Воскреслого Христа, Господь залишив нам свідчення істини Свого Воскресіння. Будучи «очевидцями» (Лк. 1, 2), апостоли передали в Євангелії та Посланнях звістку про явлення Воскреслого Господа. І ця радість Христового Воскресіння через їхні писання й свідчення Церкви дійшла і до нас.

Як же було сприйнято звістку про те, що Ісус Христос воскрес з мертвих? Про Воскресіння Христове першими дізналися жінки-мироносиці. Їм явився Воскреслий Христос, і вони з трепетом і радістю в серці, що Господь воскрес, побігли до апостолів. А в цей час апостоли ще перебували у стані збентеження і скорботи. Почувши про Воскресіння Христове, здивовані цією звісткою, апостоли Петро та Іоанн поспішили до гробу. Вони ввійшли до гробу і побачили самі лише покривала та згорнутий окремо судан, що був на голові Спасителя, коли Його поховали. Як оповідає євангеліст Лука, Петро та Іоан верталися, «дивуючися з того, що сталося» (Лк. 24, 12), роздумуючи, чи дійсно Христос воскрес?

«Воскрес Христос», — сказала первосвященикам і книжникам іудейська сторожа, яку ті приставили до Господнього Гробу. А вони, почувши про Воскресіння Христове, дали воїнам чимало грошей і навчили їх поширювати чутку, ніби ученики вночі вкрали тіло Ісуса (див.: Мф. 28, 11–15).

Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю (що Він воскрес)», — твердив ап. Фома, (Ін. 20, 25). «Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль» (Лк. 24, 21), — міркували Лука і Клеопа по дорозі до Еммауса, не знаючи, що йдуть поруч з Воскреслим Христом. Так неоднозначно сприймалася звістка про Воскресіння Христове.

Та вже на другий і в наступні дні, а для ап. Фоми — на восьмий день, коли Воскреслий Христос почав являтися апостолам, радість про Воскреслого Господа і віра в Його Воскресіння почали заповнювати душі учеників Христових.

Він воскрес! Це була радість, вища від усякої іншої радості. Минули дні страждань і вагань, скорботи і сліз. Настала повна, довершена радість, та радість, про яку провіщав Господь: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). І ця радість стала вірою мільйонів людських сердець.

Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один з них, св. Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про Воскресіння Христове, але знаю, що Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які, не замовкаючи, будуть проповідувати про Воскресіння».

Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть подолав». Ісус Христос явив Себе світові як Владика життя і смерті. Через Своє Воскресіння Він показав нам, що і для нас нема смерті. Вічне життя стало надією кожного з віруючих людей.

Один старогрецький язичницький письменник порівнював земне життя людське з в’язницею, де людина переживає тільки горе, страждан­ня і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в житті людини. Ми знаємо, що земне життя — це не в’язниця, а початок того вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і помер на землі. Земне життя — це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, що дозріває для вічного життя. В земному житті людина виконує свій обов’язок, коли, духовно вдосконалюючись, вона невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї країни. Така праця дає людині немало радості. Наш християнський обов’язок — сердечною молитвою і чесною працею сприяти дальшому розквіту нашої землі, та нашої дорогої Батьківщини.

У ці радісні дні сердечно вітаю вас, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Святої Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші духовні й тілесні сили та дарував усім нам благодатну допомогу на добрі діла.

Підносячи молитви Господу нашому Ісусу Христу, будемо просити Його, щоб Він благословив Вітчизну нашу, послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм мир і благоденство, бо Йому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

 

Воістину Христос воскрес!                                                     Пасха Христова 2017р.

М. Могилів –Подільський.