Шаргородський Свято-Миколаївський монастир

Шаргородський Свято-Миколаївський чоловічий монастир

Настоятель — ігумен Кіпріан (Корпанюк)

Священослужителі обителі:

протоієрей В'ячеслав СУЗАНСЬКИЙ 

ієрей РИБАК Сергій 

ієромонах Феоктист (ЧЕРКОВ) 

Адреса монастиря:

вул.Леніна, 207-209,

м.Шаргород, 

Вінницька обл., 23500  

Тел (04344) 2 17 36.

Історія Свято-Миколаївського Шаргородського монастиря починається у XVII столітті, коли він знаходився ще не у самому Шаргороді, а в Калинівці - невеликому селі поблизу нього. Але монастир цей проіснував недовго. Під час воєн, що вирували тоді на цих територіях, монастир розгубив свої документи та припинив існування до 1718 р., коли був відновлений шаргородським володарем Олександром Конецпольським. Цей господар наділив монастир землею і поселив тут ченців з уніатського ордену базиліан.

У 1747 р. монастир було перенесено з Калинівки до Шаргорода паном Станіславом Любомирським, який дав обителі церкву Іоанна Хрестителя та камінний будинок, де монахи влаштували школу. Ця школа була відомою по всій Подолії. В її стінах навчалося іноді до 600 учнів.

Після приєднання до Росії монастир став православним, а замість школи тут влаштували духовну семінарію, а згодом - духовне училище. З 1861 р. монастир управлявся архімандритами. Монастир має три храми. Головний соборний храм в ім'я святителя Миколая розташований посередині монастирського двору. Будівля з чотириколонним портиком на головному фасаді, який обернений, всупереч канону, на південь, а не на захід, було закладено ще при базіліанах, що встигли підняти стіни лише до перших вікон. Освячений у 1829 р., він був добудований за зразком Олександро-Невського собору в Петербурзі. Друга тепла церква в ім'я Архістратига Михаїла перебудована з трапези у 1874 р. Третя - в ім'я Казанської ікони Божої Матері знаходиться усередині головного монастирського корпусу.

У 1937 році монастир було закрито. В післявоєнні роки, з 1946 по 1963 роки, в його стінах був розміщений сільськогосподарський технікум. Потім, після закриття технікуму, були роки забуття, коли древні стіни стояли пусткою і лише місцеві хлопчаки порушували спокій величної споруди. На початку 80-х років минулого століття в приміщенні монастиря було розміщено міський музей образотворчого мистецтва. Тоді на монументальних колонах замість старовинних ікон розмістили портрети передовиків соціалістичної праці. Лише в 1986 році було відновлено роботу монастиря.

У 1992 р. був переданий Українській Православній Церкві і діяв спочатку як приходський храм. А з 1996 р. тут почалося відродження чернечого життя. В ювілейному 2000 р. від Різдва Христового відбулася знаменна подія в історії обителі. 22 травня, на престольне свято святителя Миколая монахи зі Свято-Успенської Почаївської Лаври привезли до Шаргорода копію чудотворної Почаївської ікони Божої Матері, яка стала шанованою святинею у монастирі. Сьогодні монастир відроджується трудами і молитвами намісника ігумена Кіпріана (Корпанюка).

Кілька років тому при монастирі було створено школу дзвонарів. Учні школи своєю майстерністю прославились далеко за межі не лише міста, області, але й на просторах України.

 

 

Українська